Боснія та Герцеговина після Берлінського конгресу
На Берлінському конгресі (1878 р.) Австро-Угорщина дістала право ввести на територію БіГ свої війська з метою відновлення порядку й встановлення нової системи управління. Відень у цьому активно підтримували Німеччина та Великобританія, які не були зацікавлені в посиленні позицій Росії в регіоні. Вони наперед погоджувалися на те, що австрійці в перспективі продовжать свою експансію далі на південний схід — у напрямі Косово, Метохії, Старої Сербії та Македонії.
Австро-Угорщина, таким чином, перетворювалася на головну силу в розв’язанні «східного питання», а БіГ — на важливий плацдарм у просуванні австрійців углиб європейських провінцій Туреччини. Доля Боснії на певний час опинилася в зоні інтересів Відня й потрапила у пряму залежність від протистояння Австро-Угорщини, з одного боку — з Портою, а з іншого — з Росією. Ще одним наслідком посилення позицій Австро-Угорщини на Балканах стало виведення БіГ за рамки планів Белграда, спрямованих на об’єднання сербських історичних теренів у складі однієї держави.
17 липня 1878 р. австрійські війська перетнули кордон Османської імперії і вступили на територію БіГ, зустрівши при цьому відчайдушний опір як місцевих мусульман, так і православного населення, яке вбачало в австрійцях більш небезпечного іноземного загарбника, ніж турки.
Католицьке населення БіГ, навпаки, вітало прихід нової влади. На відміну від інших районів краю, де для придушення опору довелося підтягувати великі резервні підрозділи. Герцеговину, де католики становили більшість населення, без жодних ускладнень зайняв не дуже численний загін австрійської армії на чолі з генералом Йовановичем.
Австро-Угорщина не приховувала своїх намірів щодо БіГ. Вже у 1879 р. рейхсрат висловився за остаточне приєднання тимчасово окупованих територій, незважаючи навіть на те, що Порта формально зберігала свій суверенітет над Боснією, а рішення щодо зміни статусу провінції могли прийняти тільки великі держави, які підписували Берлінський договір.
Після тимчасової окупації Боснії австрійськими військами на території краю було запроваджено режим особливого управління; верховним правителем став спеціальний імператорський намісник, у руках якого зосереджувалася як військова, так і цивільна влада.
У 1882 р. цивільне управління було відокремлене від військового, а на посаду намісника призначено барона В.Калая, з ім’ям якого пов’язують активізацію кампанії, спрямованої на втілення в життя проекту створення так званих «австро-угорських» Балкан. У межах цього проекту передбачалося формування окремої «боснійської нації» та культивування духу «боснійства» як політичної та національної ідеології; дальше зближення місцевих мусульман і католиків й, водночас, поглиблення суперечностей між мусульманами та православними; навернення мусульман у католицизм; колонізація Боснії німцями та представниками інших католицьких народів тощо.
Наступним кроком у цьому напрямі стала анексія БіГ, здійснена Австро-Угорщиною в 1908 р. всупереч міжнародним правилам і нормам, що регламентували статус цієї турецької провінції. Світ і Європа прискорено рухалися до Першої світової війни, суперечності між великими державами накопичувалися й загострювалися, Балканський півострів у цілому й Боснія зокрема посідали в системі цих суперечностей важливе місце. Анексія фактично започаткувала практичну підготовку до майбутньої війни. При цьому внутрішньополітична ситуація в самій Боснії стала вкрай вибухонебезпечною.
Загальна ситуація в провінції залишалася дуже напруженою. Соціально-економічні проблеми, пов’язані з низьким рівнем життя, безробіттям та іншими проблемами, зумовленими недостатнім економічним потенціалом краю, посилювались і загострювались унаслідок дії національних та релігійних чинників. Що сприяли взаємній ізоляції різних місцевих груп, загостренню стосунків між ними.
У БіГ дедалі більшу підтримку дістають політичні партії та організації, які закликають до боротьби проти австрійської окупації. Особливе місце серед них посідала «Молода Боснія», революційно-націоналістична група молоді, яка перебувала під впливом соціалістичних ідей. З її лав вийшов Гаврило Принцип, котрий здійснив замах на австрійського ерцгерцога Фердинанда влітку 1914 р.
Події Першої світової війни докорінно змінили основний напрям історичного розвитку БіГ — провінція ввійшла до складу новоствореного Королівства сербів, хорватів, словенців (1918), що значною мірою змінило всі основні чинники та обставини внутрішнього життя.
Спираючись на Відовданський статут Боснія зберегла свою єдність всередині Королівства сербів, хорватів та словенців аж до його зміни у 1929 році. Після чого територія була поділена на чотири частини. У 1939 році згідно з підписаною Угодою Цветкович - Мачек одна частина території БіГ була включена до складу Хорватії.
